"Завжди ношу гвинтівку, щоб захиститися від ведмедя"

 Досі не звик до полярного дня. Найгірше, коли в суботу йду в бар. Там усередині темно. Весь кайф нічної вилазки зникає, коли виходиш на вулицю, де світить сонце. Удома, щоб заснути, заклеюю вікна харчовою фольгою. Штори не допомагають, розповідає 29-річний Михайло Молявко із Києва. Три роки живе в місті Лонг'їр на архіпелазі Шпіцберген у Північному Льодовитому океані.
 Уперше на Шпіцберген відправився до друзів. Там сподобалося, тому вирішив переїхати на постійне місце. Віза сюди непотрібна, достатньо оплатити переліт. Квиток у дві сторони коштує 6,3 тисячі гривень.
За однокімнатну квартиру віддаю 500 євро, в цю суму входять комунальні й електро­енергія. На двох із сусідом платимо за інтернет по 30 євро на місяць. Їжу купую в супермаркеті. Буханка хліба і літр молока коштують по 3 євро, кілограм свіжого курячого м'яса 10 євро. 300 грамів фасованих помідорів продають за 3 євро. Із України везу мед. Ховаю поміж речей сало, яке ввозити заборонено.
У місті є дві тисячі жителів. Далі арктична пустеля. За день обійшов його в пошуках роботи. Роздрукував пачку резюме й роздавав. Перші гроші заробив у ресторані. Тиждень допомагав кухареві мив посуд, чистив картоплю. Потім влаштувався на автомийку, де працював понад рік. Мив і ремонтував автомобілі. Паралельно робив у пивоварні лагодив техніку, закривав пиво, був барменом. Працював по 8, а інколи по 16 годин на день. Заробляв 1720 євро на годину.
Начальниця автомийки відкрила туристичне агентство. Гіди там отримують у середньому 2,53 тисячі євро на місяць. Хотів спробувати себе в цій сфері. Але не мав досвіду в туризмі й погано знав англійську.
Спочатку був асистентом. За рахунок компанії пройшов літні й зимові курси гідів. Цього року став координатором і головним гідом повітряної кулі. Робочий день починається в ліжку. Вирішуємо в чаті, де запускатимемо її. Підбираю команду й готуємося до туру. Далі везу гостей із готелів. Вони сідають у капсулу, що чіпляється до снігоходів. Разом із пілотом проводимо інструктаж, допомагаємо одягти спеціальний одяг. Кулю привозимо на санчатах, надуваємо. Коли злітає, швидко пакуємося і їдемо за нею. Пілот може лише змінювати висоту. Вирахувати, де приземлиться куля неможливо. Політ для одного туриста коштує 500 євро.
У січні починаються перші тури на снігоходах. Спочатку в повній темряві, бо в цей час на острові полярна ніч. Єдине, що цікаво північне сяйво. Найчастіше возимо туристів на східний берег острова. Там замерзлий залив, що врізається в сушу зі скелястими берегами. По снігових заметах їдемо 100 кілометрів. Щоб їсти на холоді, маємо сублімовану їжу у спеціальних пакетах. Її розводимо гарячою водою. Люди, коли її бачать, дивуються. Для них це, як для нас "мівіна". Запитують: "І оце ми їстимемо?" Але насправді їжа смачна та натуральна. Моя улюблена страва лосось із вершками й пастою.
На випадок надзвичайної ситуації в мене із собою є ящик з інструментами для льодовиків, мотузками та наметом. А також їжа й гарячий термос. Завжди ношу гвинтівку, щоб захиститися від ведмедя. Дозвіл на зброю видають у поліцейському відділку Шпіцбергену. Для цього брав довідку про несудимість з України.
Стріляти не доводилося. Це можна лише в крайньому випадку. Спочатку потрібно відігнати ведмедя сигнальними ракетами. Якщо наближається до 30 метрів і нападає, можна вистрілити. Але доведеться довести, що це була самооборона. Інакше можна потрапити у в'язницю за браконьєрство.
На острові заборонено помирати
 Щоб жити на острові, не потрібно дозволів на роботу. Усі питання вирішує інститут губернатора Свальбард. Сюди входить рятувальна служба, 13 поліцейських і лікарня, розповідає Михайло Молявко. Тут заборонено помирати. Через вічну мерзлоту тіло не розкладається і виштовхується на поверхню. Якщо людина у важкому стані, її терміново відправляють літаком на материк. Те саме з вагітними немає спеціалістів, які приймуть пологи.
Губернатор кожному особисто видає картку для купівлі алкоголю. Продавець робить у ній отвір відповідно до кількості пляшок. В одні руки продають лише 2 літри міцних напоїв і не більш як 24 банки пива на місяць. Але можна закупитися одразу на весь рік. Закон діє із шахтарських часів. Тоді здебільшого працювали чоловіки з непоганими зарплатами. Доставка провізії відбувалася рідко. Одна людина могла скупити більшу партію алкоголю і ним спекулювати.

Читать польностью: https://gazeta.ua/articles/people-newspa...

Самые важные новости дня с facebook & twitter


Похожие новости

Из-за дороговизны поездки в Киев болельщики "Реала" отказываются от билетов на финал Лиги чемпионов – СМИ 0 0 0
Гравця "Динамо" обрано до числа кращих молодих футболістів сезону ЛЄ 0 0 0
Клуб Серії А зробив офіційну пропозицію футболісту "Шахтаря" 0 0 0
Global Air Mexico заявила про "дивний маневр" Boeing перед падінням на Кубі 0 0 0
Кінопокручі за московським "сцинарієм" 0 0 0
Про наше нестримне бажання запрягти "Теслу" як підводу 0 0 0
На Дніпропетровщині автобус врізався у вантажівку: понад 20 постраждалих 0 0 0
Шевченко візьме участь у поєдинку легенд "Челсі" 0 0 0
"Грабли Калужинского" в конфликте НАБУ и САП 0 0 0
Квотировать нельзя помиловать. Как "чёрные списки" и квоты влияют на радио и телевидение 0 0 0