Після важкої хвороби помер український актор Тарас Денисенко

7 листопада помер актор, сценарист та режисер Тарас Денисенко.

Про це повідомили у Міністерстві культури України.



Він був сином кіноакторки Наталії Наум та кінорежисера Володимира Денисенка.

Український кіносценарист Сергій Тримбач уточнив, що Денисенко пішов з життя через важку хворобу."Він народився в кінематографічній сім"ї. Батько - видатний кінорежисер Володимир Денисенко, мати - одна із кращих українських актрис Наталя Наум. У фільмі батька "Високий перевал" Тарас і зіграв свою першу роль, ще 17-літнім. А у 20, ще студентом ВДІКу, отримав головну роль у фільмі "Які ж були ми молоді" Михайла Бєлікова. Зіграв її феєрично, точно потрапивши у світ ретро, де стільки щастя бути молодим і стільки нещасть - від страшної хвороби подруги...", - написав Тримбач.

Тарас Денисенко - член Національної спілки кінематографістів України, заслужений артист України. Має трьох дітей (Орест, Марія, Гордій). Старший син, Орест, зіграв у фільмі «Мийники автомобілів», в роботі учня Тараса Володимировича — Володимира Тихого. Молодший син, Гордій, зіграв разом з батьком у короткометражній стрічці «Гамбурґ».

Знявся у фільмах:

«Високий перевал» (1982, Юрко),
«Які ж ми були молоді» (1985. Приз СК України «За найкращу чоловічу роль» на кінофестивалі «Молодість—85»),
«Обвинувачується весілля» (1986),
«Квартирант» (1987),
«В Криму не завжди літо» (1987, Озорнов),
«Жменяки» (1987),
«Як чоловіки про жінок говорили» (1988, т/ф),
«Помилуй і прости»,
«Гори димлять» (1989),
«Караул» (1989),
«Сонети Шекспіра»,
«Особиста зброя» (1991),
«Чудо у країні забуття» (1991),
«Кисневий голод» (1991. Приз міжнародного кінофестивалю, Салоніки, Греція, 1992),
«Сорочка зі стьожкою» (1992),
«Тарас Шевченко. Заповіт» (1992, 3 с; 1997, VII, VIII, IX с, Тарас),
«Фучжоу» (1993),
«Будемо жити» (1995, т/ф, 10 а),
«Острів любові» (1996, т/ф, новела «Заручини»),
«Вічне колесо»,
«Сьомий маршрут» (сценарист),
«Поет і княжна» (1999, Тарас),
«Після війни» (2000, Німеччина-Україна),
«Повернення Мухтара» (т/с),
«Сьоме небо» (2006),
«Надія як свідоцтво життя» (2007, Петро Семенов),
«Прощення» (2008),
«Хороші хлопці» (2008, Дюля),
«Богдан-Зиновій Хмельницький» (2008),
«Звичайна справа» (2013).
«Мій хлопчику» (2015)

Читать польностью: https://tsn.ua/ukrayina/pislya-vazhkoyi-...

Самые важные новости дня с facebook & twitter