"Я не називаю це святом, бо ми втратили 11 побратимів"

 Я ходитиму і дякуватиму захисникам, які боронять нашу країну, каже 7-річна Катерина Петрик. Опівдні 17 лютого ходить між ветеранами на столичній вул. Хрещатик. Усім показує саморобний плакат із написом "Дякуємо". За годину тут має розпочатися марш захисників Дебальцевого.
На вулиці +5ºС, пригріває сонце. Частина присутніх починає роздягатися скидають шапки, ховають шарфи в рюкзаки. Хрещатиком ходять групки кришнаїтів зі своїми співами, грають кілька вуличних музикантів.
Катерина підносить плакат колишньому артилеристу Олександрові Власову, 40 років. Він сидить в інвалідному візку.
 Через обстріли в мене стався інсульт. Краще б поранення, ніж це, говорить Власов.
Дебальцеве місто стратегічного значення на Донбасі. Через нього проходять залізничний і автомобільні шляхи, що з'єднують Донецьк і Луганськ. Українські війська відбили населений пункт у липні 2014-го. Українські позиції глибоко врізалися в порядки російських терористів.
Бої загострилися після першого мінського перемир'я з жовтня 2014 року. 8 лютого 2015-го диверсійні групи окупантів захопили село Логвинове. Перерізали головну магістраль сполучення військ із тилами. Українським підрозділам довелося воювати в напівоточенні. 18 лютого Збройні сили України відступили з дебальцівського плацдарму.
Українські сили втратили майже 250 бійців загиблими та близько тисячі пораненими. Росіяни у штурмі міста втратили біля 3 тис. бійців убитими та пораненими.
З іншої сторони вулиці розташований агітаційний намет кандидата в президенти Петра Порошенка. Він єдиний на Хрещатику стоїть на проїжджій частині.
З намету чути постійні сварки люди підходять і жаліються на життя. Але за 15 хв. до початку акції агітатори розбирають його та йдуть геть.
За ними спостерігає військовий Борис Лисий. У руках тримає прапор 128-ї гірсько-штурмової бригади.
 У Дебальцевому ми робили тоді те, що мали. Але не всім воно було потрібно, говорить Борис Лисий. Я гарно пам'ятаю, як утворився котел. Сепари зайняли Дебальцівську трасу. Ввечері вивели наших, самі зайшли. Так котел і утворився. Чому так сталося відповіді немає.
Поруч стоїть його побратим 45-річний Павло, загорнутий в український прапор із підписами.
 Виходити було тяжко. П'ятьма колонами, а деякі хлопці йшли пішки, каже Павло. Я був механіком-водієм легкоброньованої машини. Отримав п'ять осколкових поранень.
Нас призвали на 45 днів, але рік і місяць я провів у зоні бойових дій, додає Павло. Мої домашні до останньої миті не знали, що я воюю. Здогадувалися, але я намагався нікому нічого не говорити. Вони взнали, коли я отримав поранення. Трохи сварилися.
Люди переминаються з ноги на ногу. Нарешті не витримує 30-річний Алі Керімов.
 Хлопці, ну що? вигукує до всіх.
Люди одразу йдуть шикуватися по четверо. Рушають Хрещатиком до майдану Незалежності. Вигукують дорогою "Слава Україні!" та "Слава захисникам Дебальцевого!".
 Це третій Майдан зібрався? напереріз колоні вибігає літній бородатий чоловік із дерев'яною палицею. На нього не звертають уваги.
 Я отримав поранення під Кам'янкою і повернувся додому, розповідає Алі Керімов. Ми туди зайшли, коли було втрачено висоти Балу й Валеру, села Нікішине, Уманське біля Дебальцевого. 14 лютого російський танк прислав снаряд. Я отримав вибухову травму на три кінцівки.
Колона звертає на вул. Софіївську та йде до площі 15 хв. Біля стіни Софійського храму їх чекає автомобіль із переносним мікрофоном. Перед ним шикуються в стрій. Спершу лунає гімн.
 Оголошується хвилина мовчання за загиблими, каже один військовий. Вмикають пісню "Плине кача".
Після хвилини мовчання учасники маршу розходяться.
16 лютого на Софійській площі зібралися колишні бійці батальйону "Азов". Відзначили четверту річницю Широкинської наступальної операції.
У лютому 2016 року бійці брали участь у звільненні курортного села Широкине Маріупольського району на Донеччині.
 Наш підрозділ був непрофесійний. На той момент це була, мабуть, найкрутіша операція, проведена на найвищому рівні, говорить Ігор Михайленко на позивний "Черкас". 2015-го командир батальйону "Азов". В наступі ми знищили в десятки раз більше ворога, ніж утратили. Наша батальйонна тактична група взяла Павлопіль, зайняли Пікузи, потім Широкине. Керівництво сектора сказало вийти звідти. Але ми залишилися в Широкиному. Відстояли позицію, що треба там зостатися.
Півсотні ветеранів сходяться до пам'ятника Богданові Хмельницькому. Фотографуються та спілкуються.
14 лютого вважаю другим днем народження. Цього дня була особливо жорстка контратака ворога, розповідає боєць на позивний "Фокс". Прізвища й ім'я просить не вказувати. Продовжує служити. Ми відійшли на позиції на західні околиці Широкиного, готували стратегічний плацдарм. У стіну влучив танковий снаряд, я отримав контузію і був відправлений до госпіталю. Для мене операція закінчилася. Але сьогодні я не називаю це святом, бо ми втратили 11 побратимів.
З півгодини бійці роблять спільне фото. Після мітингу йдуть до культурно-мистецької платформи "Патріот". Там почалася виставка, присвячена боям за Широкине.

Читать польностью: https://gazeta.ua/articles/ukraine-newsp...

Самые важные новости дня с facebook & twitter


Похожие новости

Стало відомо про великі втрати військ Путіна в Сирії 0 0 0
Буш-младший назвал иммиграцию "благословением и силой" США 0 0 0
"Вернули долги": в Госдуме нагло оправдали оккупацию Крыма Россией 0 0 0
Німецький омбудсмен вимагає переглянути вирок главі чеченського "Меморіалу" 0 0 0
На Прикарпатті півтисячі учнів не можуть навчатись через грибок, який "захопив" школу 0 0 666
МАУ запровадила автоматизовані кіоски самореєстрації в аеропорту "Бориспіль" 0 0 666
У Казахстані активно скуповують долари після заяви Назарбаєва про відставку 0 0 0
Нігерійський оборонець поповнив ряди донецького "Олімпіку" 0 0 0
В 2018 году были объективные признаки, что РФ выводит войска с Донбасса, но этому помешали "переговорщики от наших кандидатов", - Гримчак 0 0 0
Есть контакт. Когда электромобили станут "народными машинами" в Украине 0 0 0